СРІБНЯНЩИНА – ЧАСТИНКА УКРАЇНИ.
У КЕТЯГАХ КАЛИНОВИХ ДОЗРІЛИХ,
ЗЕМЛЯ БАГАТА ХЛІБОМ І ПІСНЯМИ,
ТА ЩЕДРИМИ РОБОЧИМИ РУКАМИ.
ЧАРІВНІ СТРУНИ КОБЗИ, ДИВНИМ ХОРОМ,
ЗВУЧАТЬ НАД ТИХОПЛИННИМ ЛИСОГОРОМ.
У мальовничому куточку поліського краю, серед чудової природи між ставками, на пагорбах і в балках, потопаючи в зелені розкинулося селище Срібне.
Уже важко й підрахувати, скільком поколінням людей за багато років існуваня стало воно найдорожчим та найулюбленішим місцем на землі.
Багато чого з плином часу змінюється в світі. Минають роки та століття, але для кожного з нас рідна земля й досі залишається колискою життя, невичерпним джерелом сили та мудрості.
…”Виникнення Срібного відноситься до глибокої давнини – часів давньоруської держави. Київські князі в боротьбі з кочівниками, які нападали на Київську Русь, будували укріплені містечка. Одним із них і був Серебряний . В Іпатіївському літопису визначається, що князь Ігор Святославович, про навалу половців у межі Переяславського князівства, виступив проти них із своєю дружиною воїнів, настиг половців біля міста Серебряного і 20 липня 1174 року розбив їх і відняв награбоване. Ця історична згадка і вважається датою заснування Срібного”.
Срібне – селище міського типу, районний центр Срібнянщини (з населенням - 3,6 тис.чол.)
В 1923 році в селищі відкрито: будинок культури, бібліотеку, семирічну школу та інші культурно-освітні заклади.В ті роки будинок культури був осередком просвіти жителів селища.При ньому працювала бібліотека з читальним залом. Діяли також гуртки: політичний, сільськогосподарський, а також школа політграмоти. Тут відбувалися сільські збори громадян, проводилися концерти, вистави, переглядалися кінофільми.
Минули роки…Але до цих пір будинок культури є центром культурного життя Срібного, де проводять своє дозвілля різні верстви населення. Активними учасниками є працівники районних установ і організацій, молодь та діти.
