СЦЕНАРІЙ

районного свята вишиванки поколінь

«В Срібнянському краї цвітуть вишиванки»

                                                                                       смт. Срібне

                                                                                      площа райцентру

                                                                                      23.08.2012р.

ДИКТОР:         Народе мій, краяни і краянки!

               Плекаймо паросток зелений навесні, 

               Нехай цвітуть – не вицвітають вишиванки

               І стоголосо лине пісня , по землі.

Вокально-хореографічна композиція «Вишиванко,моя вишиванко.»

ВЕДУЧА:

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

ВЕДУЧА: Народне мистецтво, яке передавалося з покоління в покоління, століттями завжди було і є грунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури, звідти ідуть витоки творчості. Із далекого минулого прийшли до нас українські вишиванки. А виникли вони з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та потреби не стільки бачити красу, а й творити її власними руками.

Зараз – особливий час. Ми повертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони оновлюються, оживають,збагачують духовно.

 Сьогоднішнє наше свято називається «В Срібнянському краї цвітуть вишиванки». Тож нехай час, проведений у спілкуванні з найдавнішим видом українського мистецтва буде приємним для всіх. Запрошуємо  вас  щиро на святкову вулицю, де Срібнянщина розквітла в вишиванках.

(Проходить представлення  вишиванок громадами).

Україно моя мила, Україно,

Моя рідна земле, матінка єдина.

Твої роси моє личко умивають,

Твої вітри мої коси розплітають,

Твої діти рідну землю вишиванками  прославляють.

Встану я в неділеньку спозаранку,

 Подарую милому вишиванку.

 Сердься, мій соколику, чи не сердься,

 Будеш ти носить її коло серця.

 Вишивкою ніжною, на білім полотні, 

 Вишивала щастя й долю, мамо ти мені.

 Кольорами ясними, всі лягли нитки,

 В кожнім своїм хрестику, усміхнешся ти.

 Скільки серця, й радості, вишивці дала,

 Щоб щаслива донечка й радісна була.

 Щоб життя веселкою між роками йшло,

 Щоб квітками й зеленню вмаяне було.

 Лети скоріш, вже виріс, мій синочку, 

 Дорослим став, із сильними крильми.

 Прийми в дарунок вишиту сорочку

 Й не забувай, що на землі є ми:

 Твої батьки, твій дім, твоя родина,

 Найкращі друзі – мудрі вчителі.

 І збережи у памяті, дитино,

 Що на вкраїнській виріс ти землі.

(звучить мелодія Ярослава Джуся)

         Уставала моя матінка ранесенько,

Вишивала руту - м’яту зеленесеньку,

Ще й казала промовляла: «Люба донечко,

Хай для тебе запалає  щастям сонечко».

Уставала моя матінка  мов  веселочка,

Квіточок та й насукало веретенечко,

Погукала мене ніжно на світаночку -

Дарувала білосніжну вишиваночку.

Сорочку білу полотняну, «морями» густо вишивану,

Що від матусі в спадок маю, із скрині бережно виймаю.

Візьму у руки, придивлюся, щокою ніжно притулюся,

Яка тут вишивка чудова, оця бабусина обнова.

Сама бабуся вишивала, узор з любов’ю вибирала,

Хотіла і сама вдягати і своїй внучці передати.

На сьоме небо підлітаю, коли сорочку сю вдягаю,

Ходжу у ній не находжуся, милуюся, не надивлюся!

Цвіте душа її узором, співа душа пташиним хором,

Землі, немов, не відчуваю – легкі, широкі крила маю!

Летіти хочу та співати, ту пісню доні передати,

Разом з сорочкою бабусі,то їй привіт прапрабабусі!..

Шануй сорочку, моя доню, і бережи, як свою долю,

У ній пісні твого народу, любов і труд усього роду.

Тож схаменімось, починаймо, сорочку білу вишиваймо!

Недарма трудяться хай руки, щоб нас також згадали внуки.

(Музика звучить до кінця).

Ведучий:   Україно, в паростках надій,

                   Із широкою, як степ, душею,

                   В думі сивій, волі молодій -

                   Переймаюсь долею твоєю.

Ведуча:     Ти одвічна — у піснях, у слові,

                   В думах сивого кобзаря,

                   Україно моя казкова,

                   Наше серце для тебе співа.

(Іде святкова концертна програма).