Ведуча:      А ось і прийшла до нас дорога гостя, Масляна. Та ще й з

 варениками! Привітаємо її оплесками.

Масляна:   Моє вам шанування. З побажаннями прийшла ,щастя, здоров'я, доброту і миру у родини  принесла. Буде свято в родині - буде Свято і в країні. Я до вас на цілий тиждень завітала. Цілих 7 днів будемо вживати  м'ясо, сало, ковбаси, яйця і щодня – вареники з сиром, политі сметаною… Гулятиму і я з вами.

 Чоловік:   І чомусь, буває тільки раз на рік, а треба - щомісячно! О то було б добре! А гуляти Масляну треба з розмахом! Щоб запам'яталося не лише рідним а й сусідам і знайомим. Ось я, наприклад у понеділок - колодочку сповивав,колискову й співав і так назустрічався,  що до вівторка ледь проспався.

Жінка:    А вже у вівторок ти  до дівчат загравав, побрехеньки їм казав. У  середу - так наївся, а в четвер так розгулявся, що в п'ятницю ледве в себе прийшов,  і то лише у тещі, щоб їй у роті не пересохло.

Чоловік: Горемичні ті зяті, що злих тещ мають! Ото лише раз на рік у п'ятницю і видається нагорода сказати їм все, що про них думаєш! А от уже  у суботу - невісточки свекрухам миють кісточки. Гарні обряди у нас.       А ось і сусіди мої, йдуть, зятьки, ніяк бідні від п'ятниці не відійдуть!

Іван:           Ти знаєш, яке воно оте життя приймацьке? Та мене моя теща ще                у п'ятницю вигнала  з хати, ще й кочергою по спині огріла. Хіба                            тут до веселощів? То мені тепер ніяка теща немила!

Степан:      А ти хіба не знаєш, що у п'ятницю їх задобрювати треба, гостинці    дарувати, слова ласкаві казати. а як цього не зробиш - цілий рік   скубти будуть!

 Степан:      Масляниця, або Колодій - Свято парування. То, хто не взяв   шлюб  у цьому році, хай начувається, бо буде колодками   пов'язаний.

 Іван:           А я знаю, що й  батьки молоді, яка не побралася в цьому році   теж у неділю ходять, пов'язані колодками. А потім    відкупляються.

І дівчина:  Іванку, не оженився на М'ясниці, давай ліву руку, прив’яжу

 тобі колодку! (Прив’язує колодку, оздоблену барвистими стрічками та

 паперовими квітами).

   2 дівчина:  І  Ти, Максиме, не ховайсь, ліву руку підставляй! (Прив’язує

 3 дівчина:  А тобі, Михайло, я прив'яжу колодку. (Прив’язує ).

 4 дівчина: Дівчата, а чим наші парубки відкупилися?

 5 дівчина: Іванко - шовковою хустиною. (Показує ).

  6 дівчина: Максим - ось таким гарним намистом.

 7 дівчина: А ми викуп будемо брати не грошима, не пирогами, а танцями і  піснями.

Іван:           Оце я розвеселився, натанцювався. Час підкріпитися. А моя теща    такі варенички ліпить, язик з'їси.

 Весна:        Я- Весна,

                   Я три місяці в садочку

                   Зимувала на кілочку

                   Від морозів і вітрів

                   Берегла озимий хліб.

                   Ниточки для травки ткала,

                   Сорочку сонечку зв’язала,

                   В голубі легкі пушинки

                   Весняні вдягла хмаринки,

                  

                    Повернула всіх птахів

                   Із вирію в рідний дім

                   Привела я вам три парубки красні,

                   Три місяці ясні.

Березень:   Трудився лютий до світанку

                   І заморозив геть струмочок.

                   А березень підкрався ранком

                   і схрумав нишком весь льодочок.

                   Мороз і другу ніч старався, -

                   Припорошив льодок сніжком.

                   Та знову березень сміявся:

                   Злизнув усе те язиком.

                   Зима ще злиться, бідолаха,

                   А вже ж весна бере своє.

                   І березень бурульки з даху,

                   Іду і весело співаю.

                   Дощами землю поливаю,

                   Святковим  танцем і  піснями   лину   над полями.